Заповіт – це особисте волевиявлення людини щодо розпорядження своїм майном на випадок смерті. Він є важливим механізмом реалізації права власності, гарантованого Конституцією. Водночас, як і будь-який інший правочин, заповіт може бути визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Міністерство юстиції роз’яснило, чому заповіти можуть бути визнані недійсними, хто має право оскаржити заповіт у судовому порядку, а також хто має право на обов’язкову частку у спадщині.

Види недійсних заповітів

Цивільний кодекс розрізняє два види недійсних заповітів: нікчемний і оспорюваний.

Нікчемним є заповіт, який складено особою, що не мала права його складати, або який оформлено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Недійсність такого заповіту встановлюється без звернення до суду – нотаріус самостійно відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину у разі виявлення порушення. У разі незгоди з діями нотаріуса заінтересована особа може звернутися до суду з позовом щодо оскарження його дій.

Нікчемними можуть бути визнані такі заповіти:

• без необхідних реквізитів – підписів, печаток, дати тощо;
• складені фізичною особою без повної цивільної дієздатності;
• вчинені через представника;
• посвідчені особами, які не мали на це повноважень;
• посвідчені без обов’язкової присутності свідків;
• секретні заповіти, посвідчені з порушенням вимог;
• щодо майна, охопленого спадковим договором, за умови, що на момент відкриття спадщини договір діяв;
• посвідчені на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Оспорюваним є заповіт, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду – якщо буде доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

До обставин, які можуть свідчити про невільне волевиявлення, належать:

• заповідач не усвідомлював значення своїх дій або не міг ними керувати;
• заповіт був складений під впливом обману, погроз, насильства або у вкрай складних життєвих обставинах;
• оформлення заповіту було вимушеним.

У таких випадках суд, на підставі позову заінтересованої особи, може визнати заповіт повністю або частково недійсним.

Обов’язкова частка у спадщині

Чинне цивільне законодавство не дозволяє заповідачу позбавити права на спадкування певне коло осіб, що мають право на обов’язкову частку у спадщині. Якщо ці особи не враховані в заповіті, суд може частково або повністю визнати заповіт недійсним.

До осіб, які мають право на обов’язкову частку, належать:

• малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;
• непрацездатна вдова або вдівець;
• непрацездатні батьки.

Ці особи мають право успадкувати половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом. Їхнє право виникає незалежно від змісту заповіту і діє на момент відкриття спадщини.

Оскарження заповіту в суді

Подати позов про визнання заповіту недійсним може особа, права та інтереси якої порушено. Такими особами, наприклад, можуть бути:

• спадкоємці за законом;
• спадкоємці за іншим заповітом;
• особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині;
• особи, на користь яких складено заповідальне розпорядження.

Позов може бути подано лише після смерті заповідача. Він розглядається судом за місцем відкриття спадщини.

За матеріалами ligazakon.net.